День, ніч і Чорногірський хребет

- Давайте чесно подивимось на всю ту х*йню, шо ми нею займались. А могли два дні пити "ципу" в Квасах.

І знову Мармароси

Знаєте, іноді так стається... шо ти плануєш на травневі яку-небудь Грузію, і шось більш-менш серйозне альпіністське (ну, серйозне - як для свого рівня, ясна річ). І аж раптом розумієш, шо замість цього якогось біса їдеш в поїзді в Карпати, з трьома дівчатами. У двох із них досвіду походів трохи менше, аніж повний нуль, а у третьої з собою три літри коньяку.

Казбек. Лютий 2016

Одразу розпочну з найголовнішого. Адже, за великим рахунком, розповідати більше нема про шо - на Казбек ми не сходили, і окрім епізоду з НП нічого особливого за всі дні на Горі не сталось.

Зізнаватись у своїх косяках завжди важко, але тут треба це зробити, аби застерегти інших людей від повторення наших помилок. Хоч мій скромний блог і читає невелика аудиторія, однак може хтось таки зробить правильні висновки.

Точка неповернення

Для мене Казбек має велике особисте значення. Так склалось, шо з ним так чи інакше пов'язані деякі важливі для мене спогади. Наше з ним знайомство розпочалось три роки тому, коли ми з дружиною вирішили вперше спробувати себе на п'ятитисячнику. Записались на сходження разом з однією українською комерційною групою. Саме сходження відбулось на травневі, але поставився я до нього на диво серйозно і готуватись почав ще з лютого чи березня. Власне, саме з того часу я бігаю майже щодня. Тепер можна сказати, що Казбек розпочав змінювати мене ше до безпосередньої нашої з ним зустрічі...

Говерла - ПІМ на Новорічно-Різдвяні свята

Ше минулої зими хотіли пройти одним махом Чорногору і Мармароси. Однак тоді насипало стільки снігу, шо ми в буквальному сенсі застрягли під ПІМом (йшли з Ділового) і, після кількох днів героїчної боротьби зі снігом по пояс, повернули вниз пити пиво. Цього разу ми озброїлись снігоступами. Щоправда, наразі такої нагальної потреби в них не було: снігу поки що випало не так багато. Менше з тим, хочу сказати велике "дякую!" Ірі та Дімі за те, що позичили їх нам - на деяких ділянках без снігоступів було би вкрай важко, і наш похід напевно затягнувся би ще на якийсь день.

ЗНАЙОМСТВО З СЕРЕДНЬОЮ АЗІЄЮ: АЛА-АРЧА 2015

Текст досить довгий і детальний, тож запасайтесь поп-корном. Не хочеться нічого забути: логістику, ціни, умови проживання і т.д. Хто зна, може кому згодиться в майбутньому.

ПЕРЕД ВІД'ЇЗДОМ

Рішення провести цьогорічний альпвиїзд десь в Середній Азії було досить спонтанним. Остаточно сформувалось воно після появи дешевих авіаквитків: вартість перельоту рейсами МАУ Львів-Київ-Алмати-Київ-Львів складала 150 доларів. Парадокс цінової політики найбільшого національного авіаперевізника полягав у тому, що квитки на рейси Київ-Алмати-Київ коштували 400 доларів... Втім, нас такий абсурд не дуже засмутив, і після спільних зборів в одному з київських пабів було вирішено – Північний Тянь-Шань, Киргизія, Ала-Арча. П’ятеро з семи учасників нашої команди одразу ж взяли квитки, ще двоє вирішили все ж летіти з Києва і приєдналися до нас дещо пізніше.

Мармароси. Січень 2015.

2014-й для мене завершився на Великому Верхові. В переддень Нового року піднявся на нього з Пилипця.

2015-й почався на Мармаросах.

Особисто для мене в тому є шось символічне: так склалось, що в чотирнадцятому багацько було яскравих пригод саме на Боржаві; ну а Мармароси - то нова сторінка, за всі роки блукання Карпатами сюди мене ще й досі не заносило. Тож чим не привід розпочати рік із заповнення такої прогалини?