День, ніч і Чорногірський хребет

- Давайте чесно подивимось на всю ту х*йню, шо ми нею займались. А могли два дні пити "ципу" в Квасах.

Приблизно так я говорив, лежачи на печі в колибі, в селі Дземброня.

"Ципа" - то таке пиво, кажуть, смачне. В Квасах варять. Ми його так і не спробували.

Після дня і ночі поневірянь по якійсь ну зовсім не осінній Чорногорі виникали небезпідставні сумніви щодо власної адекватності. За іншої погоди ще можна було би сперечатися, але не цього жовтня. Наприклад, рівно два роки тому в ці ж самі дати було десь +15, відносно сухо і комфортно. Щоправда, тоді нашу з Богданом поведінку теж не можна було назвати адекватною, ну але то було перший раз, мали нагоду порозумнішати і виправитись... Але ж ні, цього року знов захотілось пригод, ше й Стаса в ту фігню затягли.

Квитки брали з розрахунку за три дні пробігти Чорногору й Мармароси, однак погода внесла свої корективи: враховуючи ту кількість снігу, яка зненацька випала в Карпатах в середині жовтня, про забіг говорити було складно. Тому вирішили взяти спальники-каремати і перекваліфікувати свій намір в швидкий похід. Ну а вже наскільки він виявився швидким, не мені судити.

11:20 - старт в Квасах.

Близько 16:00 - Петрос.

18:45 - Говерла.

Дуже доооооооовга і виснажлива ніч на Чорногорі і...

05:00 - обсерваторія на ПІЧ.

Не скажу, шо ми були заряджені йти нон-стоп. Сказали би нам, шо на ПІЧ вийдемо аж вранці, то певне заночували би на Перемичці. Але планували якось трохи швидше проскочити. Перед Говерлою ше були сумніви, йти далі чи ну його. Однак, видершись на вершину і побачивши яскравий повний місяць просто перед собою, вирішили йти. Прозвучало шось на кшталт - "коли як не сьогодні", чи ще якась пафосна фігня... Коротше, після Говерли дороги назад вже не було, або обсерваторія, або... обсерваторія. Не валити ж донизу в таку ясну ніч?

Звичайно, Чорногора ходиться швидше 17 годин. Значно швидше. Але реально довелось тропити, і багато. Снігу місцями було по коліна, починаючи десь від Туркула - майже постійно. Йшлось в цілому норм - ми мали гарний прогноз, про повний місяць знали заздалегідь, і він нас не підвів. Світло було так, шо я жодного разу не ввімкнув ліхтарик. Ну і краєвиди - звучить банально, але жодні фото не опишуть засніженої Чорногори в місячному сяйві. За весь час зупинились лиш 3 чи 4 рази, на чай. Крайні 10 км мені дались важкувато - тропили вже лиш хлопці, а я в цей час боровся з мозолями і судомами і намагався не надто сильно відстати. Ну але бувало й гірше. Цього разу, принаймні, обійшлось без вертольотів і мозок був ясний всю ніч. Якшо він взагалі був.

Без коментарів

П'ятиранковий ПІЧ

Відпочивши в обсерваторії, звалились в Дземброню через Смотрич. Ше та пригода вийшла для мене, враховуючи дірки в п'ятах. (Якось задовбало вже боротись із тими ногами. Що не виїзд - то якийсь треш. Причому в різному взутті. Чи больовий поріг в мене низький, чи я щось не так роблю, але щойно кілометраж в горах перевалює за 30 - ногам п*здец). На Мармароси не пішли, бо ноги у всіх намокли, а в перспективі кілометрів 30-40 сніжної каші - ми зі Стасом подальший маршрут знаємо досить добре. Але за великого бажання, якого в нас вже геть не було, можна було ввалити хоча б до Межипотоків.

В результаті так і лишилось відкритим питання: що краще - нічна Чорногора, чи "ципа"? Перевірити можна лише на практиці. Тож наступного разу фінішуватимемо в Квасах. Або не виходитимемо з них.

Фото Стаса
Трек для повноти картини