Казбек. Лютий 2016

Одразу розпочну з найголовнішого. Адже, за великим рахунком, розповідати більше нема про шо - на Казбек ми не сходили, і окрім епізоду з НП нічого особливого за всі дні на Горі не сталось.

Зізнаватись у своїх косяках завжди важко, але тут треба це зробити, аби застерегти інших людей від повторення наших помилок. Хоч мій скромний блог і читає невелика аудиторія, однак може хтось таки зробить правильні висновки.

Точка неповернення

Для мене Казбек має велике особисте значення. Так склалось, шо з ним так чи інакше пов'язані деякі важливі для мене спогади. Наше з ним знайомство розпочалось три роки тому, коли ми з дружиною вирішили вперше спробувати себе на п'ятитисячнику. Записались на сходження разом з однією українською комерційною групою. Саме сходження відбулось на травневі, але поставився я до нього на диво серйозно і готуватись почав ще з лютого чи березня. Власне, саме з того часу я бігаю майже щодня. Тепер можна сказати, що Казбек розпочав змінювати мене ше до безпосередньої нашої з ним зустрічі...