Точка неповернення

Для мене Казбек має велике особисте значення. Так склалось, шо з ним так чи інакше пов'язані деякі важливі для мене спогади. Наше з ним знайомство розпочалось три роки тому, коли ми з дружиною вирішили вперше спробувати себе на п'ятитисячнику. Записались на сходження разом з однією українською комерційною групою. Саме сходження відбулось на травневі, але поставився я до нього на диво серйозно і готуватись почав ще з лютого чи березня. Власне, саме з того часу я бігаю майже щодня. Тепер можна сказати, що Казбек розпочав змінювати мене ше до безпосередньої нашої з ним зустрічі...

Але то лірика, а по факту все це зі сторони виглядало, мабуть, десь так.
В гори я на той час вже ходив. Як турист. Однак, оскільки мої походи не були чимось аж надто обтяжливим з точки зору фізичних навантажень, то й підготовка моя була на "три з мінусом". Коли не ставиш перед собою завищених цілей, важко змусити себе викладатись на тренуваннях. Шо й казати, я тоді важив неймовірні 85 кіло, а про те, аби пробігти хоча би десять км і не вмерти - не могло бути й мови... І от, Казбек. Гроші заплачено, квитки на літак куплено. Тож, незважаючи на березневий холод, починаю пробіжки задля підготовки до сходження. Якшо пам'ятаєте, 2013 - це той рік, коли в кінці березня в Києві навалило метр снігу. Так от, я навіть в ті дні примудрився бігати;) Якесь шосте почуття вже тоді підказувало - якшо боятись негоди вдома і робити її підставою для скасування тренувань, то далі Карпат краще не їхати. Коротше, ентузіазм зашкалював, процес пішов і, мабуть, зупинити його було вже неможливо.

Вершина! Перша в житті, чо...

Гора пустила. П'ять днів прекрасної погоди, за весь час лише пару годин снігопаду. Вершина далась на диво легко - акліматизація пройшла непомітно, а фізухи якраз вистачило, аби спокійно допереставляти ноги до найвищої точки. Причому піднявся я далеко не останнім з нашої групи, хоча, зізнаюсь, очікував, що буду всіх гальмувати.

Вершина... Ні до, ні після, такого відчуття в мене не було. Та вже, мабуть, і не буде. "Весь мир на ладони, ты счастлив и нем..." - і все таке інше... Тоді це було шось ґеть нове! Звичайно, зараз це виглядає смішно, такі емоції на горі, на яку заходять тисячі альпіністів за сезон... Але тоді було так, я був таким.

До підніжжя Казбека я повернувся вже за два місяці, по закінченні гірського походу по Приказбеччю. Хотіли зробити спробу сходження, але погодного вікна не було, тож розвернулись із метеостанції вниз.

Потім була Вертикаль, переосмислення своїх цілей і пріоритетів, і остаточний вибір на користь альпінізму (хоча, хто зна, останнім часом нотки гірського туризму знов починають звучати десь глибоко-глибоко... так шо "остаточний" - не зовсім те слово). Cистематична фізична підготовка з щоденної перемоги над собою стала абсолютно буденною і необхідною справою.

В 2014 році була спроба зимового (ну, строго кажучи, міжсезонного - на початку березня) сходження на Казбек, разом з Вертикаллю. Спроба, яка для нас зі Стасом навіть не розпочалась. За два чи три дні до вильоту здали квитки. Якраз в цей час відбувався весь сумнозвісний цирк із Кримом, "референдуми", "зелені чоловічки", вся країна чекала мало не повномасштабного військового вторгнення... Вирішили, що в Грузію - не цього разу. Ще одна особиста причина - моєму синові на той момент не було й двох місяців, і я не зміг собі дозволити в такий момент залишити сім'ю.

Потім були скелі Олімпоса, третій розряд і епічна Біла Незнайомка в Зесхо, Ала-Арча, бог знає скільки зимових і не дуже Карпат... Були марафони, трейли, незабутній стоп'ятидесятикілометровий "похід-забіг" разом з Богданом... Але все це було ПІСЛЯ того, самого першого, Казбека.

Оглядаючись назад, я мушу констатувати - якби не оті 15 хвилин на вершині в 2013-му, моє життя зараз було би іншим.

І от сиджу тепер в Тбілісі, чекаючи на приліт своїх друзів. Завтра - знову в Степанцмінду. Маємо трохи більше тижня на спробу вперше сходити зимові п'ять тисяч.
Шо його чекати від Казбека цього разу?

P.S. Можливо, комусь цікаво, чи піднялась тоді моя дружина? Так от - не піднялась, близько 200 м по вертикалі не дійшла. Почали підмерзати ноги, тож повернула назад на метео. Але відносна невдача відійшла на сто п'ятдесят восьмий план вже за пару днів після повернення з Грузії: ми дізнались, що в нас буде дитина! Так шо Казбек - він такий...