Боржава 6-7 грудня.

Традиційний "зимовий" виїзд клубу "Вертикаль" на Боржавський хребет цього року видавася геть не зимовим. Але, я гадаю, навряд чи хтось сильно засмутився з цього приводу. Зрештою, таку погоду в Карпатах навіть влітку важко "спіймати". Ну а попастИсь на брусничних схилах в грудні - безцінно!

Про одну стоп'ятидесятикілометрову прогулянку Карпатами і про користь від соцмереж

Світ тісний.

Це факт.

І якщо чогось справді сильно захотіти, то Всесвіт зробить все, аби бажання здійснилось.

Це також факт, хоч і менш очевидний.

Я про все це й так знаю, однак раз-по-раз диву даюсь, коли життя підкидає чергові тому підтвердження.

Білоцерківський марафон-2014.

Отже, другий марафон в житті. Перший був неофіційний, "для себе", 3 години 40 хвилин. Цього разу все офіційно, є медалька учасника, а у фінішному протоколі під №34 можна знайти моє прізвище. Час - 3 години 4 хвилини 57 секунд.

На старті...

Borzhava race по гарячих слідах.

Передусім зауважу, що це перший гірський забіг в моєму житті. Так склалось, що взяти участь ані в Goverla Race, ані в Gorgany Race цього року мені не вдалось. Тож щойно в стрічці новин ФБ з'явився цей захід - записався в добровольці.

Підготовка до забігу була спонтанною, але інтенсивною. Після цьогорічних альпзборів я взагалі-то не планував серйозних нагрузок як мінімум до кінця року - в планах були лише регулярні пробіжки "без фанатизму". Однак заради першого в житті гірського забігу я вирішив спробувати форсувати форму.

Замість Криму. Олімпос на травневі.

Нарешті дійшли руки до фоток з нашого травневого виїзду в Туреччину. Власне, самих фотографій не так багато. Менше з тим, на мою думку, цей виїзд вартий невеличкого нарису. Отже.

Зесхо 2014, или Записки новичка.

А началось всё вот как. Пришёл на дежурную тренировку, и перед её началом имел неосторожность перекинуться парой слов с Маришей Коптевой. И, в общем то, ничего плохого в общении с Мариной нет, но – закинула она мне идею поехать через месяц в Сванетию… Мол, есть место в группе разрядничков, ты тут вроде как марафон пробежал, с физухой должно быть всё ок… У меня, как и у любого уважающего себя (недо)-альпиниста, планы на лето уже были (в мае-то месяце!). Причем не абы какие, а целая Аоста с Вертикалью! Однако зерно сомненья было посеяно, и дальнейшие события развернулись с небывалой стремительностью. На следующий день списались в соцсетях с Артёмом, обсудили все насущные вопросы, и решение было принято.